Новини

Всього : Фотографія :

В Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка встановили Національний рекорд, створивши збірку есе «День після війни» за 8 годин 39 хвилин. Нову книжку вже презентували на фестивалі «Книжкова країна», що відбувся в «Експоцентрі України» 25-28 квітня. Збірка присвячена 190-річчю Шевченкового університету. 

25 квітня студенти, викладачі та випускники Навчально-наукового інституту журналістики взяли участь в унікальному проєкті – спільнотворенні книжки «День після війни». Загалом, разом із громадськими діячами та письменниками, до процесу були залучені понад 270 осіб. 

Учасники написали есе, в яких поділилися своїм баченням першого дня після завершення війни. У кожного були свої рядки, свої плани, мрії, емоції та відчуття.

Хтось із учасників написав своє есе емоційно, а хтось – виклав чітку стратегію майбутнього розвитку нашої країни.

Володимир Бугров, ректор КНУ імені Тараса Шевченка:

«Я вважаю сьогоднішній захід прикметним саме тому, що ми фактично дещо проєктуємо для себе. Звісно, важливо за один день зробити книгу, бо це є підтвердженням ролі сучасних цифрових технологій у книговиданні. Ми нині дійсно гостро потребуємо власної якісної української книги. Але ось цей проєктивний аспект, на мою думку, є найважливішим. Коли мене запросили взяти участь у цьому заході, я спочатку задумався: а яким же буде мій перший день після війни? І яким буде життя після війни? Адже йдеться насправді про ціле життя, яке ми виборюємо. Я вирішив писати те, що мені в той момент спаде на думку, – і так висловити свої найщиріші мрії та бажання. Я дякую Інституту журналістики за цю ініціативу. Це надзвичайно правильна і корисна справа! Нам усім варто більше думати про завтра».

Богдан Червак, перший заступник голови Держкомітету телебачення і радіомовлення України:

«Я дуже добре знаю, що робитиму в перший день після Перемоги. Я придбаю квіти, приїду в Бабин Яр, покладу букет до пам’ятника Олени Теліги і скажу: «Ми виконали свій обов’язок. Україна – навіки». А після цього згадаю кожного українця та українку, які загинули в московсько-українській війні і яких я знав».

Дмитро Олтаржевський, в.о. завідувача кафедри реклами та зв’язків з громадськістю, професор ННІЖ: 

«Акція “День після війни” – це для нас не просто встановлення рекорду. Це таке піднесення, коли люди-однодумці мають змогу спільнотворення, коли ми разом творимо артефакт. Я відчував велике натхнення під час роботи над есе. Спогади, думки, емоції, які сповнюють нас сьогодні, коли триває духовна війна, коли довкола гинуть люди, – все це мало лягти на аркуші. Для мене це можливість висловитися, виговоритися, виплеснути емоції. Те, що така ідея народилася в нашому Інституті й була тут реалізована, – це чудово. Це те, що допоможе нам, нашому суспільству перемогти у цій війні».

Надія Білан, професорка кафедри реклами та зв’язків з громадськістю ННІЖ: 

«Що я відчувала, коли писала есе? Насамперед хвилювання і сильну віру. Віру в те, що ми точно переможемо!»

Соломія Резнік, курсантка ВІКНУ:

«Важко навіть уявити, що може здійснитися найбажаніше, про що ти мрієш уже 10 років: Ми Перемогли. Навряд чи усвідомлення прийде відразу. Навряд відразу мине той біль у грудях, що так душив і не давав зробити глибокий подих. Той біль втрат, страх, невідомість, які щодня поїдали душу. Невже всього цього нарешті можна позбутися? Я вже й забула, як це – жити в спокої і не боятися померти чи втратити когось».

Упродовж робочого дня тексти були відредаговані та зверстані в оригінал-макеті. Навіть низка повітряних тривог не стала на заваді: команда редакторів і верстальників продовжувала працювати у бомбосховищі. До збірки увійшло понад 100 есе, написаних в аудиторії Інституту журналістики впродовж трьох годин у присутності експертів Національного реєстру рекордів України.

«Це книга, аналогів якій у світі не було та й, мабуть, не буде. Коли Інститут журналістики подав заявку до нашого Національного реєстру, я весь час думав: «Це ж не просто про рекорд. Це мотиватор для всієї нашої нації. Це для тих, хто руки опустив, хто втомився і хто боїться. І от наша молодь показує приклад: треба вірити і дивитися вперед. Як би не було важко, а перемога таки буде! Я порівнюю цю книжку з чистою водою, яка змиває весь накип цієї страшної війни», – наголосив Валентин Щербачов, засновник «Національного реєстру рекордів України».

Уже надвечір перші ще теплі примірники видрукуваної книжки були в руках директора Інституту журналістики Юрія Бондаря та ректора КНУ Володимира Бугрова. 

8 годин 39 хвилин – таке досягнення у номінації «Мінімальний час написання та видання книги» зафіксовано у Книзі рекордів України. 

«Ідея створення книжки виникла з мрії про день після війни, – зазначив директор ННІЖ Юрій Бондар. – Яким він буде для кожного з нас, для України, світу? Звичайно, переможним. А ще сповненим планів, які маємо реалізувати, щоб збудувати успішну країну – рівну серед цивілізованих держав світу, де панує мир, де є творчість, суспільний добробут і родинний спокій. Я переконаний у тому, що це спільне бачення. Ми повинні вирватися з лещат повітряних тривог, гірких втрат і руїн. Повинні побачити перспективу і налаштувати себе на творчу дію. Адже наші думки та мрії завжди матеріальні».

На реалізацію соціального проєкту «День після війни» не витрачалися бюджетні кошти. Весь процес видавництва та просування готового продукту забезпечили на волонтерських засадах майбутні фахівці, яких готує ННІЖ: журналісти, видавці, продюсери, рекламісти та піарники. 

У день проведення акції надруковано 300 книжок «День після війни». Наступного дня збірка була презентована на фестивалі «Книжкова країна» в Національному комплексі «Експоцентр України», її примірники надішлють до шкіл та бібліотек. У планах Інституту журналістики збільшити наклад видання. 

Проєкт підтримали партнери: видавництво «Саміт-книга», ТОВ «Книжкова майстерня», Держкомтелерадіо України, Національне інформаційне агентство «Укрінформ», Національний реєстр рекордів України, Фестиваль «Книжкова країна», Національні спілки журналістів і письменників України, Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», меценат Сергій Вовченко та інші доброчинці. 

За матеріалами ННІ журналістики

Центр комунікацій